7 Aug 2026, 04:50 UTC157 views35 reactionsread 9 August 2026 Ріж та випалюй усі ці зв'язки - наче квітучі ліани,
Наче кабелі живлення твоїх ендорфінових центрів,
Наче якірні лагцюги, що їх рве нестримна лють океану.
Змінюй - істинні курси, висоти, глибини та вектори.
Майже кевларовий спокій... та - хребтом - липкий холодок,
Короткий пронизливий погляд - такий кленово-солодкий...
Верхній зовнішній сектор, "en sixte" - іржавий клинок,
Світлофільтр - на очі. Усмішка - маска стри…
❤24👍10❤🔥1
5 Aug 2026, 04:32 UTC217 views72 reactionsread 9 August 2026 Десь далеко - де земля зустрічається з небом,
Куди ночами линуть вервиці плацкартних віконець -
Є невеликий будиночок - з цегли кольору меду,
Накритий червоною черепицею, зігрітою східним сонцем.
Біля будиночка росте горіх і старезна акація,
І покручена яблуня-дичка у спеку вкриває тіньочком...
У будиночку живуть ті, кому плювати на гравітацію -
У будиночку постійно чергують льотчики.
Льотчики цідять віскарь і "пи…
💔66❤6
24 Jul 2026, 16:29 UTC≈1,250 views56 reactionsread 9 August 2026 В загиблої техніки - теж є свій рай -
Механічних солдатів Вальгалла.
Тут кожен з них вдосталь усього має -
Чого б тільки не забажали.
Тут в "механів" - не засмальцьовані руки
І крила - біліші від снігу.
Тут повна відсутність мін та пилюки,
Нема - ні болота, ні криги.
Тут рівний асфальт, що навіть не снився
Топ-менеджерам з "Onur".
Тут кожен із них - навік відродився
Після земних тортур.
Ось танк (під Ізюмом у травні …
💔32❤21😢3
21 Jul 2026, 04:46 UTC477 views61 reactionsread 9 August 2026 Він наївно вважав себе невразливим,
Думав - вже точно йому цього досить,
Що серце боронить броня композитна -
З титану, цинізму й гіркого досвіду.
І вона - не шукала собі пригод -
Але трапився він. І вино. І готель...
Важкими пораненнями для обох
Завершилась снайперська ця дуель.
Любов та балістика - що в них спільного?
Посмішка - наскрізь, навиліт - дотик...
Один лише погляд її - неприцільний,
Без врахування попра…
❤61
17 Jul 2026, 04:38 UTC517 views64 reactionsread 9 August 2026 У тигель глибокий з рудої донбаської глини,
Замішаної на вдовиних сльозах та шпитальній сукровиці,
Всиплю пів жмені зерна степового гіркого полину,
Розпач, ненависть та лють - у необхідній пропорції,
Покручену вибухом смужку азовської впертої сталі,
Кілька латунних гільз стріляного "триста-восьмого",
З надр Соледару - дрібку солених кристалів,
З надр власного серця - пекучої чорної помсти,
Срібний натільний хрестик -…
❤43👍12❤🔥6🔥3
15 Jul 2026, 04:27 UTC375 views47 reactionsread 9 August 2026 Літо - мідний дредноут - вперте, важке, невпинне -
Розпашіла асфальтова криця, черешневий фарватерний слід -
Проповзає власний екватор, відраховує миті й години -
Так далеко до миру, так близько до Персеїд.
Вилиці та ключиці - гарячі, як стріляні гільзи -
Гірчать полином, бронзовіють звабливо та щемко.
І тягнуться у перегріту синь стрімкі тополині списи,
І каштанові затінки сонячні леза вищерблюють.
Абрикосова пара…
❤47
4 Jul 2026, 07:05 UTC487 views57 reactionsread 9 August 2026 Обережно, метелику. Обережно, нічний камікадзе.
Це полум'я - надто гаряче для твоїх арамідних крилець.
Ця свічка - насправді - лава, розпечена зоряна плазма.
Лиш торкнешся - і спалахнеш, маленький наївний сміливець.
Цей феромоновий пломінь - пастка зі смаком віскі.
Та кожен з твоїх віражів - все менший, все вужчий еліпс...
Ти не помітиш, комашко, як стане критично-близько -
І тоді доведеться відчути - як воно - бути…
❤45❤🔥11👏1
2 Jul 2026, 05:22 UTC≈1,180 views70 reactionsread 9 August 2026 Лісова пісня Vol. 2.0
Мавка дрімала в очікуванні весни -
Ковдра зі снігу гріла тендітні плечі.
Мавку збудили постріли та двигуни -
У лісі з'явилася нечисть.
Нечисть смерділа металом та страхом,
Нечисть стріляла, лаялася та блювала.
Нечисть кричала "Сожжём их всех нахуй!"
Нечисть вбивала та ґвалтувала.
Нечисть була зеленою та брудною,
Нечисть лишала згарища й трупи.
Нечисть котилася хвилею гною...
Мавка дивилася, сти…
❤51❤🔥16👍3
28 Jun 2026, 03:48 UTC509 views81 reactionsread 9 August 2026 Її варто кохати. Навіть - без жодних причин.
Без правил, умов, сумнівів та обмежень.
Її варто кохати. І точно не варто вчити -
Усе що потрібно - їй й без того відомо, зрештою...
Її варто кохати, так. За кожну болючу мить,
За білизну́ сліпучу - ліжка, снігів та шрамів.
За усі її леза. За бронзу, свинець та мідь.
За істерики й драми, вигини й гострі грані.
Її варто кохати. За серпневу опівніч трас,
За вічну розділені…
❤70❤🔥11
25 Jun 2026, 05:24 UTC≈1,200 views85 reactionsread 9 August 2026 Вони приходять. Завжди - в світанкових снах.
Стоять, всміхаються - такі знайомі й... живі.
Кажуть: "То що, брате? У вас тут, ніби, знову весна?
Ти дивись, майже така - як та, що била нас по землі...
Ну, давай, розказуй - як тут життя у вас?
Ми зверху бачимо, звісно... Та все одно - розкажи.
Як служба? Польоти? Отримав вже "перший клас"?
"Хмельницького" дали? Круто. А ну, покажи!
В нас теж є польоти. Бачиш - крила вид…
❤38❤🔥20💔17😢10
17 Jun 2026, 07:00 UTC803 views73 reactionsread 9 August 2026 Не люди, а нелюди. Скажені тварини. "Хордові" -
Зграями чорної нечисті, плісняви-гнилі ордами.
Нічна балістична смерть знову приходить з Мордору -
Полум'я, попіл, кров, розбитий бетон і морок.
Ненависть та лють - в геноми та коси вплетені.
Горе та розпач - чи не всі відчиняють двері.
Хай передмістя усі - гранітом та мармуром встелені,
Та вистачить палива, стане набоїв та нервів.
Сказ виліковний - міддю, свинцем та …
❤🔥46🔥19👍8
10 Jun 2026, 09:17 UTC≈1,470 views75 reactionsread 9 August 2026 У місті, на яке регулярно падають КАБи,
Досі можна насолодитися вином і кавою,
Можна зустрічатися, кохатися і кохати.
Тут досі хочеться жити... І не хочеться помирати.
Тут, у місті, на яке так часто падають КАБи,
Відчуття загострюються дамаском лускатим,
Почуття позбавляються брехні та єресі,
Дотики набувають чуттєвості, слова набувають сенсів.
Цим містом, на яке вже постійно падають КАБи,
Крокує осіть - золота, ур…
🔥37❤🔥24❤7🙏7
Showing the 12 most recent of 20 posts we hold for @VasylMulikVirshi. View and reaction counts are the latest single reading for each post, not a live figure, and a recent post is still accumulating both. A view count marked ≈ was rounded by Telegram before we ever saw it — t.me prints views in full below 1,000 and to three significant figures above, so ≈1,200,000 means somewhere between 1,150,000 and 1,249,999. Unmarked counts are exact. Text is reproduced from the public post preview and truncated for length.