9 Apr 2026, 21:14 UTC72 views12 reactionsread 10 August 2026 Сниться, ніби я вкотре пишу до нього листи.
Адресат мовчить, у мені поступово згасають зорі.
У мені — все, що хотів сказати, але не встиг,
Дикі сплетіння слів у дивні узори.
Адресат мовчить. На підлозі — розсипи стигм.
Дім у руках був, тільки не зміг зберегти.
Етап. Епізод. І лише спогади, ніби у хворих.
*Саудаде (порт. saudade) — щемке відчуття за тим, що минуло або є недосяжним.
10.04.2026
❤11💔1
3 Apr 2026, 22:18 UTC101 views13 reactionsread 10 August 2026 Такі невдалі дні бувають:
Сидиш і пишеш собі вірші,
І губляться слова в безкраї,
І простір обіймає тиша.
Чорнила ллються на чернетку,
Стаскаючи в своїх кордонах.
Думки — ляльки, маріонетки,
Безвольно постають в колони.
І ніч спускається на місто
Подертим дещо покривалом,
І світять зорі із подряпаного місця,
І скупчуються, ніби місця мало.
Стирають межі, і без їх оков
Люди ведуть щіріші діалоги.
А в тебе замість ро…
❤12💔1
3 Mar 2026, 09:38 UTC140 views9 reactionsread 10 August 2026 Нам здавалось, ніби все ще попереду.
Ніби ми всесильні під цим надвисоким небом
І воно ніколи не звалиться нам на плечі.
Ми були безсмертні сьогодні, саме цього вечора.
Смерть не торкається юних, веселих і п'яних.
Ми дивились на зорі, поки лежали в бур'яні
І шукали символи, літери, строки і знаки,
Ніби хотіли знати, що буде завтра з нами.
А з нами завтра було все, як сьогодні.
Дешеву і теплу ковтали кров Господню.
…
❤7💔2
30 Jan 2026, 01:34 UTC145 views10 reactionsread 10 August 2026 Спогади б'ються в агонії —
Журавлі з зім'ятими крилами.
Потяги, що зійшли з колії.
Кораблі з пошматованими вітрилами.
Повторюю, ніби мантру,
Ім'я. Розпадається атомами.
У мене немає майстра,
Що прийде і все полагодить.
Необачним сліпим метеликом
Я думки віддаю вогню.
І згорає те, що бентежило,
Те, що вперто в собі бороню.
Так страшно приймати рішення.
Благаючи тиші в небес,
Я вбиваю в собі найцінніше:
Я вбиваю в с…
💔10
25 Jan 2026, 13:45 UTC434 views10 reactionsread 10 August 2026 Посеред тижня, у середу ввечері, сядь на потяг.
І тікай, куди хочеш, подалі від цього міста.
Стань вольним вітром, тебе підганятиме протяг
З відчинених вікон в вагоні, де ніде сісти.
Рюкзак замінить подушку, одяг — постіль.
Їдь туди, де ти зможеш вдихнути повні легені
Повітря, що пахне медом, де розривається простір
І квітучі луги сяють смарагдом зеленим.
Нехай зоряне небо стане твоєю стріхою,
І нехай не лякає в те…
❤9💔1
16 Dec 2025, 20:34 UTC168 views12 reactionsread 10 August 2026 Живеш, навчаєшся, вранці готуєш сніданок.
Тобі, ніби, нормально. Ніхто тобі не потрібен.
Ти звикаєш сама милуватись світанками
І не присвячувати нікому зайвих літер.
Навчилась в'язати гачком, дивитись на зорі,
Щиро сміятись. Раніше, здається, не вміла.
Цінуєш комфорт, на кеди змінила підбори,
Врешті затямила: іншим немає діла.
Ти стала собою: вільна, трохи незграбна,
Вперто будуєш життя (невміло деінде).
У тебе є к…
❤10💔2
3 Dec 2025, 02:44 UTC321 views14 reactionsread 10 August 2026 В школі сьогодні вчили вбивати.
Забувати про жаль і страх.
Вони дали мені автомат, тато,
Я тримала смерть в руках.
Пам'ятаєш, думала, буду поетом,
Ще раніше мріяла — космонавтом.
А тепер я тримаю зброю, себто
Я мушу вбивати, тато.
Мушу відкинути людяність, мрії,
Мушу бути черговою, не новатором.
Не хотіла ніколи сидіти без дії —
І тепер до смерті крокую радо.
У викладача очі — ніби безодні.
Зоряне небо, мертва тиш…
💔10❤4
3 Nov 2025, 12:35 UTC188 views12 reactionsread 10 August 2026 Ти сидиш в чужому місті.
Ти знову сенс не знайшла,
Але хоч знайшла, де сісти.
Чергова осіння драма
Лягає під ребра каменем,
Ти ще поки не зламана.
Блукаєш безглуздо країною,
Ніби кров сплетіннями вен.
Вирощуєш дисципліну,
Шукаєш в собі щось живе,
Що у скронях б'ється метеликом,
В кардіограму стелиться.
Вчишся вбачати прекрасне
Навіть в скажених умовах,
Аби з кінцями не згаснуть,
Не забути мову
І складати її в візер…
❤9💔3
17 Oct 2025, 12:15 UTC183 views11 reactionsread 10 August 2026 Ти щаслива? — у відповідь тільки мовчання.
Проливаєш каву на білу сорочку,
Спішиш на роботу, в метро, ніби в бочці,
Зім'ята і втомлена, ввечері, зрання...
Сьогодні ти знов не почула будильник,
Всю ніч прокидалась від липких кошмарів,
Що сплять з тобой поряд, затягують, марять,
Навіть безстрашних і вічно сильних.
Психолог твій лиш пожимає плечима,
Мовляв, не така і велика проблема.
Пий менше кави, дивись якісь меми …
❤7💔4
2 Oct 2025, 18:34 UTC168 views11 reactionsread 10 August 2026 Я серце своє вирвала із ребер —
І кинула кудись на антресолі.
Нехай воно побуде там без мене,
Нехай утратить свій кривавий колір.
А дірку під сорочкою не видно,
Краї нерівні з часом всі зростуться.
Скляніють очі, більше не блакитні,
Безмовні, ніби губи самогубців.
Холонуть руки, їх ніщо не гріє,
«Ніхто не гріє» — чую з антресолі.
Але я знаю, «хтось» — наївна мрія,
Якій на краще поки буть в неволі.
Я зачинила вікна…
❤10💔1
29 Aug 2025, 22:46 UTC195 views8 reactionsread 10 August 2026 Монстри в моїй шафі живуть.
Книжки читають.
Сміються і курять траву.
Виходять випити чаю.
Біблію їм вчора поставила,
Підручники з математики.
Хоч хтось буде вчити правила.
Якось додам граматику.
Харчуються моїми думками,
З'їдають весь розпач і сум.
Сни підкидають ночами,
Зранку ковтають росу.
Зустрічають, як вертаюсь додому.
Слухають, як пройшов мій день.
Збирають в мішечок втому,
Перетворюють її на ідеї.
Граємо …
❤6💔2
26 Aug 2025, 18:25 UTC179 views7 reactionsread 10 August 2026 Я так прагнула свободи.
Тікала від усіх, з ким хотіла залишитись,
Крізь пальці, перетворюючись на воду,
Не даючи напитись.
Кращим другом був вітер.
Ми вдвох з ним бігали полем,
Над рікою сиділи на вітах
І дивились, як падають зорі
Прямо в наші долоні,
Крихітними живими вогнями.
Я тікала кудись від полону,
Від усього, що стало би шрамом.
Я сміялась в обличчя світу,
А вітер розносив цей сміх над травами.
Воля була м…
❤5💔2
Showing the 12 most recent of 20 posts we hold for @pseudo_poet. View and reaction counts are the latest single reading for each post, not a live figure, and a recent post is still accumulating both. A view count marked ≈ was rounded by Telegram before we ever saw it — t.me prints views in full below 1,000 and to three significant figures above, so ≈1,200,000 means somewhere between 1,150,000 and 1,249,999. Unmarked counts are exact. Text is reproduced from the public post preview and truncated for length.