Золото на воді й вогні за рікою. Всі твої сльози звідси й радощі звідси. Мова твоя стає щоразу стриманішою та гіркою, Щойно між нами з’являється відстань. Відстань, яка стоїть поміж нас стіною, Стоїть, і здолати її насправді нічим. Але, принаймні, якщо ти говориш зі мною, Ти в цей час не говориш із кимось іншим. Принаймні, якщо ти слухаєш і смієшся, Або навпаки — якщо замовкаєш і плачеш, Можна не хвилюватися щодо т…

Channel
Українська поезія
@poetryua
On this record: Topic · Growth · Engagement · Posts · Cite this entry
440subscribers
-4 since we began measuring on 6 August 2026
Risers and fallers across the register · movement among entries of Under 1,000.
Register entry
| Telegram ID | -1001153714164 |
|---|---|
| Type | Channel |
| Username | @poetryua |
| Created | Between 1 October 2018 and 30 June 2022 — estimated from Telegram’s id allocation, not measured. How this range is calculated. |
| First recorded | 6 August 2026 |
| Last confirmed live | 6 October 2026 |
| Measurements held | 7 |
| Confirmed unchanged | 3 times, most recently 6 October 2026 |
| On Telegram | t.me/poetryua |
Topic
Literature — a classification, not a measurement. An on-box language model (Qwen3.6-35B-A3B-FP8, prompt version 1) read this channel’s own recent posts on 21 September 2026 and assigned it the closest of 31 fixed categories, at 100% confidence. This is a model’s judgement about what the channel is likely to be about, not a fact this register measured the way a subscriber count or a view count is measured — it can be revised on a later pass, and it carries no weight anywhere else on this page. How this classification works, and why it has no browse page of its own yet.
Growth
| Measured (UTC) | Subscribers | Change |
|---|---|---|
| 13 Sept 2026, 15:18 | 440 | -2 |
| 6 Sept 2026, 09:40 | 442 | -1 |
| 28 Aug 2026, 13:44 | 443 | -1 |
| 21 Aug 2026, 10:27 | 444 | -2 |
| 14 Aug 2026, 21:56 | 446 | +2 |
| 6 Aug 2026, 19:17 | 444 | no change |
| 6 Aug 2026, 12:39 | 444 | first reading |
Engagement
20 posts held, back to 27 October 2025 — the reader has not yet reached the start of this channel’s public history, so older posts may sit further back, unread. Read across 1 page of Telegram’s post history, 20 posts per page.
Nothing published in the last 30 days. ERR and ER are rolling 30-day measures, so there is nothing to compute — we hold 20 posts for this entry, the most recent from 28 July 2026. An engagement rate over an empty window would be a number about nothing.
Recent posts
Поділ Семенкові аптечні вітрини. Протяг скидає сукні додолу. Трамваї, мов золоті цитрини, розсипаються з нічного Подолу. Люди прикуті до міста, як бранці. Ниє, мов рана, злива остання. Прибуття оголошують вранці, ніби читають у церкві Писання. Темрява чорна, ніч невидна. Птахи серед ночі, як човни серед повені. Пташині крила схожі на вікна, за якими живуть закохані. Ця панорама – ламка, далека, запам’ятовується…
Романс Не говори, не говори Про світанковий яр, Там сплять прощання явори Під вибухами хмар. Бродили щастям дні мої З тобою у маю, І на багнети солов’їв Я кинув юнь твою. Я плескав небо мрій своїх На твій дівочий шлях… І жаль мені, що я не міг Спалить тебе в полях. Не говори, не говори Про світанковий яр, Там сплять прощання явори Під вибухами хмар. Микола Вінграновський, 1960
Міраж Чи існував колись він – важко говорити. Той світ, загублений у Часу течіях, Туманом пурпуровим оповитий, Нечітко мерехтить в напівзабутих снах. Були там вежі дивні, та річки грайливі, І лабіринти див, і світло з-під землі, І небо над гіллям у полум’ї тремтливім, Що так нагадує зимові вечори. Безкраїми болотами, де люди не жили, І птаство лиш кружляло – до пагорбу вів шлях. Дзвіниця біла там стояла – в древньо…
Adult youth ах якими були ми дурними й веселими! як усе нам вдавалося легко і просто! в цьому світі ми всюди були новоселами навіть світло прино́сили власне у темний ще простір ніфіга ми не знали й раділи усьому забиваючи глухо на правила строгі – ні дев'яті врата ані заповідь сьома нам тоді не здавалися пересторогами ніфіга ми не мали і прагли усього все й відразу хотілося! вже і побільше! наче в річку вступали…
Жінко Мені не дізнатися, що там насправді — У темних зіницях у бліках торшерів — І ми — по ролях та на чесних засадах, Спілкуємось в геть неформальній манері. Я вивчила всю анатомію тіла, Щоб падати поглядом в губи і щоки, Торкаюся пальцем своїх онімілих, Зрізаючи стогін зітханням глибоким. Я гадки не маю що сховано далі За межами стін, аналітики рухів, Торкаюсь тебе нетілесно-словами, Квапливими тембрами, дихан…
Блукаю вдень то в луках, то в гаю, Як дерево, вдихаю запах літа, На падолі джерельну воду п'ю, А на межі схиляю колос жита, І так живу, як придолинний цвіт, — Без розмислу, без дум і неспокою. Та що по тім? Ніч владною рукою Мій осяйний переміняє світ. Тоді іду блукати в інші луки. Там холодом північної роси Торкаються мене невидні руки, І з темряви, з Великої розлуки Звучать давно безмовні голоси. Володимир Сві…
морська затока. пласке каміння. велике місто – напів-пусте. на пляжі Бог розкидав насіння, яке ніколи не проросте. лежать під сонцем німі гектари, летить піднятий вітрами смог – і хмари (ті, що не зовсім хмари) у небі точно створив не Бог. тремтячі лапи квітневих китиць, кущі шипшини під домом – в ряд. забрати б все це – в окоп заритись, аби хоч там не дістав снаряд. окупованим південним та східним містам Дар'я Лі…
Мічений вимучений чоловік, схожий на виноградну лозу. Історію зраджує тремтіння повік. Візьми з моїх рук цю отруту — я потім ще принесу. Ах, ці міста, забуті богом міста — ніжні, як виноградники по зимі. Нас в цих містах вимучує самота. Єдине, що тішить — ми в цій самоті не самі. Добрий чоловік у вінку з колючих троянд тримає в руках місяць, наче ягня. Чути вечірній спів із золотих веранд. Кожен має свій шлях. Ко…
з тобою у нас не кохання. щось схоже на веганське м’ясо. на смак - ніби влучний відтінок. а плоті та крові - нема. але я давно не кохала. напевно, забула із часом як саме жується у роті вокзальна проста шаурма. я їла колись, як студентка - захопленно, жадібно, сито, стискала кохання в долоні, аж соус на светр витіка. так ніби мій шлунок не здатен на болісні спазми гастриту, так ніби для кого завгодно, крім мене, і…
Іду по рідному селу... Яке то щастя — хто збагне... Дивитись, як вечірню млу Пронизує тепер ясне, Могутнє світло з хат, домів, Де каганець колись димів! Яке то щастя — свій народ У світлі бачити! Мені Оце найбільша з нагород За всі страждання і пісні, За все, чим жив і що творив, За кожен молодий порив! В оселях тих смачніший хліб І голосніший спів дівчат. Лиш хто на серце вже осліп, Кого струїв минулий чад, Мойо…
Блакитна панна Має крилами Весна Запашна, Лине вся в прозорих шатах, У серпанках і блаватах... Сяє усміхом примар З-поза хмар, Попелястих, пелехатих. Ось вона вже крізь блакить Майорить, Довгождана, нездоланна... Ось вона - Блакитна Панна!.. Гори, гай, луги, поля - Вся земля Їй виспівує: "Осанна!" А вона, як мрія сну Чарівна, Сяє вродою святою, Неземною чистотою, Сміючись на пелюстках, На квітках Променистою рос…
Showing the 12 most recent of 20 posts we hold for @poetryua. View and reaction counts are the latest single reading for each post, not a live figure, and a recent post is still accumulating both. A view count marked ≈ was rounded by Telegram before we ever saw it — t.me prints views in full below 1,000 and to three significant figures above, so ≈1,200,000 means somewhere between 1,150,000 and 1,249,999. Unmarked counts are exact. Text is reproduced from the public post preview and truncated for length.
Cite this entry
A live page changes as we take new readings, so a citation should name the measurement it is based on, not just the URL. The line below cites the subscriber count as measured 13 September 2026 — this entry's latest reading, not the date you are reading this.
“Українська поезія” (@poetryua), 440 subscribers as measured 13 September 2026. Telegram Register, tgregister.com/channel/poetryua.
Full measurement history, CC BY 4.0. Every reading this register holds for this entry, not just the latest one, as a dated, downloadable record: CSV · JSON. Free to use with attribution to tgregister.com. Each file carries its own generation timestamp, which is the figure to cite for exactly when the data was retrieved.