11 May 2025, 21:55 UTC289 views10 reactionsread 9 August 2026 мені доведеться згадати
як це – писати вірші
як це – висмикувати слова
з їхніх штучно лаштованих сенсів
з їхніх визначених одиниць
зафіксованих в словниках
і посібниках для іноземців
мені доведеться згадати
як це – давати раду
коли всередині не лишається
жодного клаптику пустки
і все, що наповнювало тунелі
мого внутрішнього метро
в один день. просто. прорвало.
мені доведеться вивчити,
що попри зусилля волі
терапію, к…
❤6🔥4
17 Jun 2023, 11:07 UTC714 viewsread 9 August 2026 спостерігаю, уважно дивлюся. я сприймаю усе очима, але й існую, ніби, в межах лобової кістки, винятково у власній перцепції. я за склом тіла й дивлюся на все осторонь, вечори й розмови минають на екрані старого телевізора з мого дитинства. найбільша цінність - увага до деталей, вони цікавлять мене найбільше. я чіпляюся нігтями за гострі перстні, шорсткі кофтини, зморшки біля кутиків очей. я радію своїм спостереженням…
6 Jun 2023, 22:08 UTC521 views4 reactionsread 9 August 2026 я зрозуміла, що уникання - страшна річ. уникання своєї історії, своєї ідентичності, свого стану й думок. не відмежування, а саме уникання, втеча. на цю думку мене наштовхнула цитата з книги до диплому про харківських митців, які усвідомлювали себе аматорами й діяли не всупереч цій ідентичності, а суголосно з нею. вони не намагались стати професіоналами, їхня творчість була «аматорською» й антипрофесійною. отак я дума…
❤4
6 Jun 2023, 22:08 UTC414 viewsread 9 August 2026 Photo
реальність нині відчувається, як це фото. дерева тут обвуглені від прильоту, але трава й квіти проросли навесні, їхній життєвий цикл невпинний. і зараз усе так - ми працювали над іспитом і дипломами в той час, як люди за пару сотень кілометрів від нас працювали над збереженням життя.
2 Apr 2023, 12:04 UTC376 views1 reactionsread 9 August 2026 цікавого не пишеться, але фотографується й думається
❤1
2 Apr 2023, 12:04 UTC369 views1 reactionsread 9 August 2026 Forwarded from @rinnyapicPhoto
Photo, posted without a caption
🔥1
2 Apr 2023, 12:03 UTC315 views4 reactionsread 9 August 2026 учора я мила вікна й десь тоді в мою кімнату залізла комашинка. я побачила її зранку на чистому склі, коли вона сунула вгору, убік, униз і знову вгору як надпис "dvd" на телевізорі. отой надпис, який стрибає, коли dvd забули вимкнути й залишили без уваги. комашинка повзала по зеленим квадратикам дерев, які видко з мого вікна, й лякалась білих пластмасових обрамлень скла. я відчинила вікно й чекала, коли вона знайде в…
❤4
25 Jul 2022, 14:36 UTC606 views9 reactionsread 9 August 2026 кохана
не шукай себе там
де тебе вже немає
у порожній шкаралупці цикади
у безладно написаній книзі
у шпаринах побілених стін
у містах, де із рідного тільки вікно і бажання
стрибнути туди востаннє
кохана
я прошу тебе
коли ти смиренно чекаєш
над ніжним хребтом шкарлупки
відкриваєш ту книгу
торкаєшся стін
і ніби не помічаєш
що коли лиш комашка
яка зовсім ніяк не цикада
літає безкровною тінню
ти віриш у неї
дістаєш ту бе…
❤8🔥1
12 Jul 2022, 10:39 UTC627 views11 reactionsread 9 August 2026 а
творчі люди - то творчі люди
джерела повні кишать рибою
світлом до тіла
обрамлені доторком
у власнім потоці закручені
а
вумні люди - то вумні люди
чіткі, мов швейцарський
новенький годинник
лаштовані майстром
записані з першої спроби
а
сильні люди - то сильні люди
сказали - зробили
схотіли й навиворіт
перевернули акваріум
і самі в нім стали плавати
а
ти так і бідкайся
шукай категорії
і коли не знайдеш -
ламай себе,…
❤11
12 Jun 2022, 11:00 UTC416 views7 reactionsread 9 August 2026 клітка. моя золота целофанова реальність, крізь яку не пробитися сенсам, а тільки сонцю й самотности. тільки новинам зі серцевини буття, в яке не дістатися пішки.
тут солоно. ця сіль, здається, збирається грудками на неприродно твердих листках пальм, поміж голками кактусів, між крилами крикливих брудних чайок. вона залишається опадами в моїх думках і сповільнює їх.
але клітка стоїть. міцна тепла целофанова реальніс…
❤7
30 Apr 2022, 21:51 UTC330 views3 reactionsread 9 August 2026 здається, війна йде усе життя,
а на твóїм боці так само сонце,
смарагди Києва, акварелі мрій і небеса,
уже знайомі незнайомці.
знов біжить швидка сльоза —
цілий тропічний дощ в твоїй долоньці;
на пальцях вигинається роса,
яріє степ твого волосся!
давай ховатись у бузковому квітті поки пливе гроза?
я знаю: назавше потім ми розбіжимося,
ловитимемо місяць за зіниці, поки він щеза,
і будемо писать листи, коли розіб'єть…
❤3
15 Apr 2022, 19:21 UTC366 viewsread 9 August 2026 Photo
Photo, posted without a caption
Showing the 12 most recent of 20 posts we hold for @grannysattic. View and reaction counts are the latest single reading for each post, not a live figure, and a recent post is still accumulating both. A view count marked ≈ was rounded by Telegram before we ever saw it — t.me prints views in full below 1,000 and to three significant figures above, so ≈1,200,000 means somewhere between 1,150,000 and 1,249,999. Unmarked counts are exact. Text is reproduced from the public post preview and truncated for length.