8 Aug 2026, 09:04 UTC54 views11 reactionsread 8 August 2026 Що ж лишається врешті-решт?
В місті - серпень, у полі - хрест.
Ця печаль мене розбере
до струни чи до нерва.
Не помітиш - а то ж не я.
Вечори у дворах стоять,
як сади голубих троянд
чи намолених вервиць.
Що робити тепер, скажи?
Називати тебе чужим.
Не підводити до межі.
Не торкатися - майже.
Пити літо, як мед густий.
Віддавати вогню листи.
І благати тебе: "Пусти".
Але ж ти
не тримаєш.
❤7🔥3🥰1
3 Aug 2026, 19:00 UTC106 views12 reactionsread 8 August 2026 Донечка
Не бережи мене, Боже. Сама собі - жереб.
Черево моря розсічено: решки, хрести.
Місяць - що хліб, зачерствілий по Тайній вечері.
Мовчки тулю до сорочки, мов ружу парчеву,
голову - світло і кучері. Перебрести
ніч сю, тремку та глибоку, удвох - чи не легше?
Стану човном або рибою - і донесу...
Б'ється молитва об горло, як скеля - об глечик.
Виє на березі паства у шкурах овечих.
Не стережи мене, Боже. Сама собі…
❤12
1 Aug 2026, 08:18 UTC94 views13 reactionsread 8 August 2026 Насправді цей вірш був написаний першого липня, але, щоб усе - згідно канону, традиційно публікую його на початку серпня☺️
Серпень не має серця - то хрест чи серп.
Бачиш:з грудей руків'я стримить назовні?
Розповідні, питальні та наказові
я розгубила, поки дивилась.Все.
В серпня немає серця - і слів нема.
Серпню снаряди вимісили обличчя.
Так достобіса виклично і оклично,
аж кровоточить на вишиванках мак.
Тягнеться …
❤8💔5
10 Jul 2026, 12:18 UTC185 views21 reactionsread 8 August 2026 Рівно 4 роки цьому віршу.
Той, хто прийшов убивати мене, лежить.
Аж в узголів'ї терен гіркий поспів.
Горлиці поперек горла - ножі, ножі:
висне кривавим місяцем піснеспів.
Хрестик на полотнищі - і меч мій, і щит.
Довго його в приціл розглядав, і от -
той, хто хотів розстріляти мене, мовчить:
чорним червивим яблуком стався рот.
Той, хто мою погибель, мов торбу, носив,
раптом упав, не втримавши тягаря.
Темне нутро йо…
🔥10❤🔥8❤3
5 Jul 2026, 19:25 UTC178 views14 reactionsread 8 August 2026 Краще мене не випитуй. Бо взнаєш - вмреш.
Вкрадено ніч, що в подобі коня чи жінки.
У кришталевої чари кривавий креш:
я розчахнула губу. Об ім'я чужинське.
Стала струною чи вервицею в руці.
Стала тонкою шовковою тятивою.
На дорогому кинджалі засохла сіль -
птаха в польоті убито. І от: надвоє -
серце чи дерево. Літо важке од куль.
Дикі троянди по голови в'язнуть в сутінь.
Бо ж не хотіла - а душу свою мілку
я перед ни…
❤12❤🔥1🔥1
28 Jun 2026, 13:24 UTC181 views15 reactionsread 8 August 2026 Дивлюся у себе, як в темну і тиху воду.
Кажу собі:"Все минається". Це ж - мине чи?
Просила Його відвести - і Він відводить.
І от - по мені залишається порожнеча.
І Єва у люстрі скидає зі стегон змія.
Аби полетів (бо ж повітряний, як тривога).
А ти мені - мова, якої не розумію,
рука, від якої конає наш спільний ворог,
і серце, яке не вмістило мене. Навмисно
сьогодні цілуєш. Назавтра - заледве глянеш...
У смутку моєм…
❤10💔4🔥1
26 Jun 2026, 14:37 UTC208 views16 reactionsread 8 August 2026 І
стоячи на балконі
посеред виткого винограду
і випраної білизни
посеред літнього вечора
теплого і густого
такого що їдять
не ложкою а руками
просто зі слоїка
раптом уявила власне серце
напівпорожнім блакитним потягом
на який більше ніде немає квитків
ІІ
у закинутому будиночку навпроти
дикі троянди і кажани
щойно притулиш зрізану квітку
до грудей вирветься з квітки
сонм чорних крилець
ІІІ
нагріті вишні бродять на ш…
❤15❤🔥1
16 Jun 2026, 11:48 UTC158 views14 reactionsread 8 August 2026 І приходиш до моря. І бачиш: нічого. Вилами-бо
по воді повиводили псальми. І псальми щезли.
І птахи, що кричали тут, горла, мов двері, виламали.
Лиш займається відчай у грудях, немов пожежа.
Прислухаєшся дужче. І чуєш: нічого. Втечею-бо
рятуватись намарно (та й, врешті, хіба не пізно?)
Тільки кров під ребром понад ранок стає запеченою:
здичавіла троянда чорніє на місці списа.
І говориш: "Я ж не вина, тільки оцту, Г…
❤10❤🔥3😭1
13 Jun 2026, 12:21 UTC193 views14 reactionsread 8 August 2026 Розчахнеться надвоє серця черешня, трісне.
Перетруться слова - суницями через сито.
По черленому червню вкотре відправлять тризну.
Будеш гучно на ній співати та голосити.
Так і вигасиш горло, ніби свічу за липнем.
І стоятимеш довго - тиха, пуста-порожня.
Аж німітимуть пальці тому, хто в небо сипле,
як у зім'яту хустку, зорі, що срібні гроші.
Вийдуть старці серпами серпневі яму брати.
Зодягнуть його тіло в квіти/лус…
❤🔥8❤4🔥2
9 Jun 2026, 15:26 UTC250 views15 reactionsread 8 August 2026 Пора червневих віршів 🍒
Хто це ти, пташе, що серцем моїм вечеряєш?
Ось він зникає у потязі - і до дідька все.
Ось я гублю, ніби перстень, його між червнями,
довго стою і не знаю, куди подітися.
Човником пісня лягає на хвилі радіо.
Бачиш, при місяці, струнному і окатому,
довго стою мовчазною та безпорадною.
Вивідай, пташе, чи марно його чекатиму.
Вивідай, пташе, і врешті не розкажи мені,
як він про мене, далеку, чу…
❤15
6 Jun 2026, 15:09 UTC271 views17 reactionsread 8 August 2026 Як з органзи шиті, сади стоять.
Все відпустити - вкотре програти чесно.
Щойно назвеш демона на ім'я,
він пощезне.
Вирветься зграя вірлиць з грудей. Храм
захилитає - наче відв'яжуть човен.
Стане між нас море, а чи гора
чорна-чорна.
Темне вино - кров на устах його.
Стільки імен-бо! З мачину/з місто кожне.
Нащо мовчу? Відаю ж - легіон.
Боже-боже.
06.06.2024
❤15🔥2
Channel photo updated
Showing the 12 most recent of 20 posts we hold for @aliahuliieva. View and reaction counts are the latest single reading for each post, not a live figure, and a recent post is still accumulating both. A view count marked ≈ was rounded by Telegram before we ever saw it — t.me prints views in full below 1,000 and to three significant figures above, so ≈1,200,000 means somewhere between 1,150,000 and 1,249,999. Unmarked counts are exact. Text is reproduced from the public post preview and truncated for length.